Юліан Садоха: цифровий мінімалізм для життя та творчості

У світі, де інформаційного шуму та мотлоху більше ніж будь-коли, важливо навчитись відрізняти важливе від другорядного або неважливого зовсім. Як і для чого це робити, хто такі цифрові мінімалісти, і що таке цифровий мінімалізм - розповів Юліан Садоха.

Юліан - підприємець, креатор та мінімаліст. Йому 27, живе у Львові, веде підприємницьку діяльність у сфері 3D графіки та допомагає людям вирішувати їхні питання за допомогою мінімізації та систематизації даних. Разом із підприємницькою діяльністю та мінімалізмом, Юліан чується дуже творчим. Я поспілкувалась із ним, аби почути поради для тих, хто тоне у гігабайтах інформації, про те, як віднайти для себе нові рішення завдяки новим підходам.

Про Юліана:

"В житті я намагаюсь уникати непотрібних речей. Це допомагає мені робити свої проєкти простими та ефективними"

— Чим займаєшся, і що на цьому етапі життя є твоєю найбільшою пристрастю?

—Це симбіоз трьох складових - підприємництва, творчості та мінімалізму. Наразі я працюю над двадцятьма проєктами, об'єднавши їх в одну екосистему, яка дозволяє бачити весь механізм мого життя.

На цьому етапі моя найбільша пристрасть - це пошук щоденних покращень, можливостей та способів їхнього поєднання.

— Як на цьому етапі життя звучить твоя життєва місія?

— Особиста місія, як правило, є сталою, але так чи інакше вона видозмінюється і вдосконалюється. Зараз я бачу свою місію у використанні технологій та документуванні власного життя і бачення для покращення світу.

— Як ти прийшов до систематизації своїх персональних даних? Знаю, що у тебе облікований навіть перелік побутових речей. Як це впливає на твоє життя? 

— Я до цього йшов поступово ще з підліткового віку, тому система в мене була постійно. Просто вона була у різних формах. Але побачивши всі переваги систематизації персональних даних, я зрозумів, що готовий до цього попри всі мінуси. 

З переваг я виділяю те, що систематизація усіх важливих для мене даних дуже полегшує повсякденне життя. Якщо взяти і проаналізувати наше життя, то воно складається з всіляких дрібниць, і якщо не зробити їх простими та зрозумілими, то життя стає нудним. Натомість хороша організація є запорукою ефективності. Звісно на початку це складно і про ефективність може навіть не йтись, але в процесі ти побачиш результат своїх зусиль. Щодо ефективності, то з часом ти зможеш легко знаходити будь-що і будь-які дані, бо вони в тебе впорядковані, - тож ти отримуєш потрібну інформацію, економиш час, і це нереальні відчуття! 

—Ти називаєш себе мінімалістом, більше того, ти амбасадор цифрового мінімалізму (якщо можна так тебе назвати). З чого можна почати впровадження такого способу життя?

— Впроваджувати будь-що потрібно з найпростішого. Тому, перш за все, я б виділив два типи мінімалізму: цифровий ( все, що зв'язано з цифрою); матеріальний (все, що зв'язано з речима). Насправді вони між собою дуже подібні, тому що це все про управління даними.

По-перше, для впровадження мінімалізму у своє життя тобі потрібно оцінити усе, що в тебе є. Я би почав з аналізу та усвідомлення всіх речей і усіх послуг, усього, що мене оточує, всіх деталей. На основі цього я б зробив аналіз: для чого мені це потрібно, і що я отримую. Я переніс із бізнесу ідею інвентаризації: оцифрував усі програми, які я використовую на телефоні та ноутбуці, описав, що це за програма, які задачі вона закриває, і на основі цього я розумію, чи це найкраща програма, чи є кращі аналоги, і чи я її повинен вивчати досконало. Власне, мінімалізм полягає в тому, щоб мати менше, але краще. 

По-друге, почистити буквально все: від фотографій до емейлів, програм і контактів. Все те, чим ти користуєшся щодня. На це потрібно дуже багато часу, це проєкт не на місяць і не на рік, тому його варто робити поступово і починати дуже легко, із задоволенням. 

По-третє, на основі того, що ти проаналізуєш — вдосконалюй або видаляй зайве, приймай рішення, чому мені це не потрібно, і дякуй цим цифровим або матеріальним даним. Я би їм дякував за те, що вони були, допомогли, але на цьому етапі ми прощаємось. І на основі того, що проаналізуєш, починай організовувати і структурувати. Я б сказав, що мінімалізм — це твої внутрішні правила або принципи, які виглядають як обмеження, проте насправді є інвестиціями. 

— Як систематизація даних впливає на інші сфери життя (стосунки, роботу, хобі)? 

— В моєму випадку позитивно, тому що в мене оцифроване все, що для мене важливе у спілкуванні з іншими. Пригадую ситуацію, коли я їхав з одним хлопцем і спитав, чи він має список того, що любить його дівчина — куди любить ходити, що робити, які подарунки хотіла б отримати, важливі для неї дати. Він відповів, що не розуміє, навіщо це робити, бо і так це все знає! Проте важливі для інших людей речі просто забуваються в певних обставинах, тому навіщо повністю покладатися на свій розум, якщо можна це все оцифрувати, до того ж ти це ще й краще запам'ятаєш. 

Я вважаю що те, що ти записуєш дані про інших людей, — це ознака того, що для тебе це важливо, і ти не хочеш про це забути. І так можна сказати про всі сфери: роботу, хобі, навчання і т.д. 

— Як поєднувати системність і творчість, і чи не заважає одне іншому?

—  Творчість і системність, з певної точки зору, кардинально протилежні підходи, і іноді здається, що їх неможливо поєднати, але це можливо і навіть потрібно робити. Суть полягає в тому, щоб придумати, як вирішувати стандартну задачу за допомогою творчості. Тому я вважаю, що творчість породжує систему, а система породжує творчість - бо без творчості не створиш систему, а створена система базується на творчості. Але тут, як і у всьому, важливий баланс. 

— Чи є недоліки і які, аби мати систему (та оцифровані дані) у своєму житті? 

— Перше, що спадає на думку — це залежність від того, що твої напрацювання знаходяться в системі, але, з іншого боку, це є також перевагою. Коли ти все постійно систематизуєш, ти вибудовуєш систему перш за все в своїй голові, тому що ти є творцем цієї системи, і цей процес дає можливість мозку працювати правильно. Також важливо подбати про безпеку даних, бо завжди є ймовірність того, що інші можуть скористатися твоїми даними або ти можеш їх втратити. Для мене найбільшим недоліком є втрата особистих даних. В цьому питанні я зазнавав дуже великих втрат і мав досвід їх відновлення (в якійсь мірі я досі працюю над цим). Коли ти в один момент втрачаєш всі свої напрацювання, це дуже впливає на твій емоційний стан і водночас спонукає цінувати та зберігати ці дані. 

— Чому, на твою думку, в Україні мінімалізм та систематизація ще не такі популярні, як у інших країнах світу?

—  На це є декілька причин. В Україні є певні культурні та історичні фактори, які так чи інакше сформували в кожного з нас певні звички щодо споживчих пріоритетів. В людей зараз акцент не на зменшенні чи утилізації всього непотрібного, а на накопиченні речей. Це перешкоджає переходу до кардинально іншого світосприйняття або підходу до речей. Ну і звичайно, мало хто про це розповідає в Україні, тому розповсюдження інформації є не таким великим як за кордоном. Хоча, мабуть, це також пов'язано з непопулярністю цієї теми у нас на даному етапі. Але знову ж таки зараз ера інтернету і все є легкій доступності, тому все залежить від людини, її вподобань та від того, чи вона готова і чи потрібній їй ці зміни.

—  У кожного є набір своїх персональних якостей: хтось любить порядок, хтось творчий безлад. Чи варто тим, хто віддає перевагу хаосу, братись за систематизацію?

—  Насправді хаос є свого роду систематизацією, просто на іншому рівні. І я би не сказав, що жити в хаосі це погано, попри те, що я надаю перевагу систематизації. Ми всі різні особистості, тому головне, щоб людині, яка обирає такий стиль життя, було комфортно. Я б радив спробувати, можливо вам це сподобається. Тут питання в тому, як ти підходиш до системи: це можна сприймати дуже буквально і нудно, а можна зауважити, що це є насправді дуже органічним і легким. Тому чи варто поціновувачам хаосу братись за систематизацію — точно варто. Як мінімум для того, щоб зрозуміти що таке систематизація, її переваги і те, чи людина готова отримати ці переваги від такого стилю життя чи їй все ж краще жити своїм попереднім стилем. 

— Яким ти відчуваєш себе внутрішньо? Якщо коротко, то мій внутрішній стан — щастя. Тому що є суб'єктивні відчуття, що ти витягнув "щасливий квиток", народившись тоді, коли потрібно, зробивши те, що потрібно — і ти щасливий від простих речей у моменті, від найпростіших процесів, які відбуваються, навіть від проблем, які ти вирішуєш. Якщо у такі моменти почуваєшся щасливим, то чи це не той внутрішній стан, до якого варто прагнути? Коли ти розумієш своє призначення або в його пошуках. Бути в пошуку, на мою думку, дорівнює щастю, бо так чи інакше пошук являється частиною щастя. 

Задоволення від того, що ти зрозумів щось, чого не розумів раніше — це теж неймовірно. Знову ж таки, найважливішим є відношення до цих речей. А ще щастя є результатом постійного розвитку і самовдосконалення, тому що ти чітко розумієш, що на цьому етапі ти зробив те, що не міг зробити рік тому чи в розрізі 10-ти років. Або те, що ти робиш зараз, є на кардинально іншому, кращому рівні ніж раніше. І важливо, щоб цей наступний етап був не в напряг і приносив задоволення. Тому мій стан - це вдячність за все, що відбувається, і цей етап життя є надзвичайно щасливим. 

— Якби ти міг відправити коротку смс, яка через секунду з'явиться у всіх жителів планети на екрані мобільного, з яким текстом вона була б? 

—  Повідомлення, яке б я відправив усім людям було б таким: 

"створюйте свій власний світ". 

Від редакції:

Ціль цього матеріалу - надихнути кожного читача та читачку на свідоме споживання контенту та речей.

Серед інформаційного шуму легко загубити важливе, і щоб цього не трапилось, можливо настав час дізнатись трішки більше про мінімалізм.

 Відео про мінімалізм: https://www.youtube.com/watch?v=P3bJwJrA0E4

Посилання на персональні медіа Юліана: https://linktr.ee/juliansadokha 

Поділіться матеріалом з тими, хто шукає натхнення, щоб вони неодмінно його знайшли.