Історія про доленосні рішення

Мені завжди було цікаво, за яким принципом люди приймають доленосні рішення. Вірю і знаю, що кожне рішення доленосне, і все пов'язано з усім, але є такі рішення, які трішки важливіші ніж вибір їжі собі на вечерю

Почну з маленької передісторії:

26.12

24/7 поряд зі мною записник і ручка, це прям маст хев. Мені казали, що це кам'яний вік, є гаджети і тд, але я все одно носила з собою свій записник, ну і ручку. В четвер приходжу на зустрічі і чую:

- давай я тобі розповім, а ти швиденько запишеш - я в наплічник, а ручки немає.

Таке останній раз зі мною було хіба на якихось контрольних або що. Себто дуже давно. Ясне діло, що я підійшла до працівника того місця, де була зустріч і попросила ручку. А ви знаєте, як я вмію просити:

- А дайте, будь ласка, мені ручку. Я поверну, от прям обіцяю.

Після зустрічі, заходжу в метро і дістаю записник, щоб ще раз перечитати записи і знаходжу там ту ручку, яку обіцяла повернути. Дивне відчуття. Дуже дивне. Бо це РУЧКА! А там темно, холодно і страшно. Ручка коштує ну гривні три, та ще й потріскана і наполовину списана. Але скоро новий рік і не ок заходити з боргами і я дуже щиро обіцяла та і вагон ще не відправляється, бо кінцева.

Поверну в наступному році! Закриваю записник, кладу його в наплічник, вагон відправляється!

А тепер до першої історії.

27.12

День народження Оксани.

Мене дуже вигідно запрошувати на святкування, бо вже яке свято поспіль, я не їм. Не дієта, просто пізнувато, як на мене, для вечері. Тому ті, хто опиняються поряд зі мною за великим сімейним столом, стають учасниками допиту. Того вечора стіл був дуже великий. Бо за одним столом 14 людей, то вам не жарти. Всі давно не бачились. Всім би наговоритись. Поряд зі мною сидить бабуся з дідусем. Наш дідусь не дуже балакучий, хіба за столом, коли дійде певної кондиції, але я на таке щастя трапляла не часто. Тому вчора дуже зраділа, тому, що дідусь нарешті трішки про себе розповідав.

Я зразу з козирів, питаю:

- А чому ви вирішили одружитись з бабусею?

Дідусь заплакав:

- Та як чого. Бо так Бог велів. Ми ж познайомились на Великдень, під церквою. Така гарна дівчина була, весела співала, танцювала. І я любив співати.

Я подумки засміялась. Думаю, не багато чоловікам треба.

- Бабуся, а ви чого за дідуся вийшли?

- Бо я знала, що то має бути він.

І тоді бабуся ще раз розповіла історію, яку вже колись мені розповідала,  а я б і не згадала. 

Справа у тім, що колись до неї ходили свататись кавалєри, не один, кількість і досі замовчується. Мама бабусі, була дуже проти того, щоб вона була з дідусем та і було ще декілька кандидатів.

- Надійка, я молилась. Я не знала за кого я маю йти, бо мама була проти Федя( дідусь). І  тоді я попросила, щоб Бог дав мені якийсь знак. Знак, як мені буде ліпше. І уяви. Я сплю, мені сниться сон, як він(показує на дідуся) заходить в хату і питає моєї мами 

-де Надя?(бабуся ) - мама показує на кімнату і він заходить"

Того ж дня дідусь прийшов просити руки бабусі в її батьків. Згодом вони одружились і скоро буде 50 років, як вони ідуть свій шлях разом.

Кажуть, що було різне, дідусь каже, а бабуся загадково посміхається. Бабуся часто вже називає дідуся старим. Дідусь бабусю - ніколи. Каже, що жодну жінку в своєму житті не назвав навіть "бабою", а свою, тим більше. У дідуся дуже нелегка доля. Коли йому було 2 роки, його тато загинув на війні. Все своє життя він дуже важко і багато працював, працює і досі. Він не дуже багатий на сентименти, і тільки останні роки я бачила в його очах сльози. Він їх дуже ретельно ховає, і не дуже любить обійматись. Хіба, коли я вже дуже сильно наполягаю.

А бабуся, бабуся у нас дуже емоційна дама. Дуже гаряча на слівце і дуже гонорова. Скільки років чула її запальні крики стосовно всього, але ніколи не чула, щоб вона жалілась на свій вибір.

Святкування закінчилось ніби за секунду. З рідними завжди бракує часу. На прощання дідусь сказав мені, що я точно його внучка, бо його також в молодості називали філософом, та, каже, що почуття гумору наше, зразу відчувається.

Дідусь сказав мені, що життя його не шкодувало, але мені він бажає легкої долі.

А я з кожним його словом відчувала, як міцніє моє коріння.

28.12

Заходжу вранці на кухню, сидить тато. Коли мені було 12 років, ми всією сім'єю переїхали. Тоді тато несподівано для всіх вирішив побудувати церкву зовсім в іншій області. 

Питаю:

- тато, а чому ви вирішили будувати церкву в Сокалі? У вас же була парафія, на Волині вроді ж було ок.

- Це дуже довга історія, дитино. Таке буває, коли молишся, ти чуєш голос зсередини. То як провидіння, ти просто знаєш що маєш зробити так, і не інакше.

- Знаю тато, я знаю!

26 грудня 2019 року я вийшла з вагону метро і перейшла на іншу сторону перону. Я проїхала рівно одну станцію і ніби не могла поїхати далі, ноги самі винести мене з вагону. Я повернулась і віднесла ручку туди, де вона і повинна була бути. Того дня не трапилось якогось дива і я не зустріла свою долю дорогою назад. Від того, що я повернула ручку на змінилось рівним рахунком НІЧОГО! Окрім маленьнького відчуття всередині грудей, що я маю зробити саме так, а не інакше. В ту секунду коли я віддала ручку, у мене було таке відчуття, ніби щось в моєму житті вирівнялось і вже ніколи не буде, як раніше.

Інколи, в житті потрібно приймати трішки серйозніші рішення, ніж "повернути ручку, чи залишити собі на згадку". Кожної секунди, кожному з нас доводиться робити вибір: куди іти? з ким? як вчинити? у що повірити? у що інвестувати свій час? 

І в той момент, можливо навіть просто зараз, у тебе у скронях, пульсує правда. У кожного вона своя. Разом з тією правдою тобі дається вибір. Чути чи не чути, вірити чи ні. Ми всі хочемо голосу з неба, побачити віщий сон, або, щоб Бог хмарами на небі написав нам: "тобі туди, бачиш, тобі туди!". А коли чуємо той голос зсередини, дуже довго сумніваємось. А чесність з собою у прийнятті великих доленосних рішень починається із чесності з собою у маленьких деталях. Бо з маленьких кроків і складається великий шлях. 

Щиро Ваша, Душа Мегаполісу

Ви можете підтримати проект поділившись статтею у себе в соціальних мережах, або будь-яким внеском або

Моя карта: 5168757350317386 (Жарська Н. В.)