100 днів самотності або полковнику ніхто не пише

Чому я не заходила в соціальні мережі 100 днів і що з цього вийшло. 

Передісторія

У січні 2015 року я натрапила в інтернеті на допис одеської блогерки, яка розповідала, як тиждень свого життя провела без телефону та інтернету. Про ряд пригод, які з нею трапились і як це добре вплинуло на її емоційний стан та творчість. Я довго не думала - наступного ж дня зібрала наплічник, ощасливила маму, що зі мною не можна буде зв'язатись НІЯК і поїхала в гуртожиток, де під час зимових канікул нікого не було. Не поповнювала інтернет і вимкнула телефон. Тоді у мене, мабуть, ще акауту в інстаграмі не було. Тож обмежила себе від ВКонтакті і телефонних балачок, які на той час, ще були трендом.  Попередньо назначила 2-3 зустрічі, на визначений час, у визначеному місці. А решту часу - їла, спала і писала. Власне, маю десь на диску і досі ті роздуми з тієї ізоляції. 

В лютому 2020 року я вирішила повторити подібний досвід, але тоді моє життя не було таким безтурботним, як у 2015. Я тільки влаштувалась на роботу, ледь вилізла з емоційної ями, але все ж вирішила вийти на  Level up і прийняла рішення, що 49 днів( період Великоднього посту) - не буду заходити в Інстаграм, Фейсбук, не їстиму білка тваринного походження і не буду слухати музику в навушниках. 

Ізоляція 2020 наклалась на початок всесвітнього локдауну, тож я цілком і повністю була відрізана від соціуму, але саме в цей період  вмоєму житті відбулось багато значних подій, які вплинули на хід моєї історії. Я переїхала, познайомилась з великою кліькістю прекрасних людей, а ще нарешті перезапустила свій ютуб канал, який свого часу закинула. 

В січні 2021 я прийняла рішення, що піду із фейсбуку та інстаграму на 100 днів + на 49 з них, відмовлюсь від споживання контенту з ютубу і не буду заходити в свій особистий телеграм. Варто зазаначити, що при цьому я мала робочий телеграм для спілкування з клієнтами, електронну пошту для спілкування з рідними і робочий номер телефону, куди мене можна було набрати у випадку, якщо конче треба. Також, я змонтувала і запланувала відео, які виходили за моєї відсутності 

Велике повернення

2 травня 2021 року закінчилась моя соціальна ізоляція і я повернулась до соціальних мереж. Встановила інстаграм, фейсбук і навіть зазирнула у вайбер. 

Увесь цей час для мене писали новини і корисний контент, а я його не споживала. Для мене створювали курси і рекламу, а я не купувала. Для мене створювали сенсації, а я не дивувалась. Мене називали тупою вівцею, а я навіть не знала, щоб образитись. Мене звинувачували у тому чого я не робила, а я навіть не могла виправдатись. І знаєте що? Щиро цьому радію. Але давайте по порядку. 

1. Мотиви і намри

Свого часу, я почула про закон збереження енергії, який говорить: 

Енергія не виникає з нічого і не зникає в нікуди, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу.

Цей закон можна розглядати з різних точок зору, але в контексті моєї історії, мені було цікаво, що буде відбуватись із моїм внутрішнім світом, якщо ту енергію, яку я витрачала на створення і споживання контенту, не витрачати, а просто акумулювати. 

Що буде із моїм внутрішнім світом цього разу? Як я буду себе почувати? Куди приведе цей шлях і що я відчую після повернення, бо 100 днів, це вже забіг на довгу дистанцію. 

В цій статті я хочу розбити свої усвідомлення на такі блоки:

• як змінились мої стосунки з інформацією;
• як змінились взаємини з людьми;
• як ізоляція вплинула на творчість;
• зміни у психо-емоційному стані;
• ізоляці і особисте життя;
• недоліки життя офлайн;
• висновки.

Як змінились мої стосунки з інформацією

Перші тижні, коли я заходила в ютуб, спрацював принцип компенсаторики і той, час, який я сиділа в інстаграмі та фесбуці, я перенаправила на ютуб. Були дні, коли ловила себе на думці, що просто зараз дивлюсь відео про те, як живе багатодітна мама десь в Росії і не могла згадати, як добралась до того відео. 

Після того, як вдмовилась і від ютубу перші дні не хотілось нічого. Прогортала деклька книг, переглянула декілька фільмів. 2-3 тижні інформаційного голодування дали хороший вплив на творчість, я стала більше писати і хотілось знімати відео. Я не читала новин і не знала, що робиться в світі. Про впровадження в Києві червоної зони - дізналась від подруги. Про російськ війська під кордонами України, через 6 днв після того, як їх вже там не стало. 

Згодом з'явився сильний інтелектуальний голод. Коли сусідка слухала на кухні якісь нтерв'ю на мої юлюблені, я наче жабені підповзала із записником із словами: 

- я посиджу з тобою тут трішки

Згодом натомість ютубу відкрила собі світ подкастів. Почала відфільтворвувати улюблені теми і відкривати в собі нові зацікавлення. Я почала софі занотовувати, якусь ціікаву інформацію і вивчати біографії режисерів. 

Під час перебування у фейсбуці та інстаграмі,